РОЗРЯ́ДКА, и, ж.
1. Дія за знач. розряди́ти1, розряджа́ти і розряди́тися1, розряджа́тися 1-3. При експлуатації акумуляторів не можна допускати їх повної розрядки, бо при цьому псуються пластини і акумулятори виходять з ладу (Автомоб., 1957, 214).
2. перен. Послаблення або зникнення напруженості чого-небудь. Радянський Союз і всі братні країни соціалізму, проводячи ленінську миролюбну зовнішню політику, активно борються.. за припинення гонки озброєнь, за розрядку міжнародної напруженості (Ком. Укр., 5, 1970, 43); Словесні пустотливі баталії вносили розрядку в клопітні дні [Максима і Хоми], вщерть заповнені книжками, конспектами (Рибак, Час.., 1960, 280); [Тимофій:] Ти навіть не уявляєш собі, як мені зараз потрібна розрядка… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 56).
3. друк. Розбивка літер у слові для виділення його в тексті. Філософська ідея твору [«Похорон друга» П. Тичини].. підкреслюється, відтіняється і виділяється у виділених самим автором розрядкою поданих абзацах (Рильський, III, 1956, 408).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 799.