РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розрізни́ти1. Народи наші бували адміністративно розрізнені (Рильський, III, 1956, 16); З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (Гончар, II, 1959, 205).
2. у знач. прикм. Який не має зв’язку з іншими; роз’єднаний, поодинокий. В лісах ще зустрічалися розрізнені загони колишньої польської армії (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163); Згадка про батька живим докором в’їдалась в розрізнені течії думок [Дмитра] (Стельмах, II, 1962, 376); Вдалині чути звуки скрипок, удари бубна, різноманітний гамір, розрізнені вигуки, співи (Полт., Повість.., 1960, 307); // Який здійснюється не зв’язаними між собою окремими групами людей. Грудневе повстання 1905 року мало своє продовження у формі цілого ряду розрізнених і часткових військових повстань і страйків літа 1906 року (Ленін, 16, 1971, 7); Стихійні, розрізнені виступи селян не могли досягти своєї мети (Слово про Кобзаря, 1961, 8); // Позбавлений внутрішньої єдності, цілісності. Шаула намагався з’єднати свої розрізнені сили (Ле, Наливайко, 1957, 333); Розрізнений колектив почав складатися в один кулак (Збан., Малин. дзвін, 1958, 178); Експоновані в музеї документи і матеріали показують славний бойовий шлях, який пройшла Комуністична партія Радянського Союзу, починаючи від розрізнених соціал-демократичних гуртків 90-х років XIX століття до сьогоднішнього дня (Визначні місця Укр., 1958, 78).
3. у знач. прикм. Який не становить комплекту; в якому немає окремих частин, примірників. Зразу наткнувся [Лімбах] на руські брошури та розрізнені річники старих часописей [часописів] 50-их та 60-их років (Фр., IV, 1950, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 793.