РОЗСА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсади́ти. Стефко, сидячи на грубім корені, як який король, видавав накази і обділював розсаджену довкола дітвору рівно покраяними шматочками брукви (Фр., VI, 1951, 148); Розкинулись широкими гілками Поважні дерева, розсаджені рядами (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 800.