РО́ЗСВІТ, у, ч. Пора доби перед сходом сонця; світанок. У лютих битвах ми б’ємось недарма В гарячі ночі, в розсвіти глухі, Ненавидим важкі фашистські ярма, Катівські руки, підлі і лихі (Мал., II, 1956, 108); // Освітлення, забарвлення неба над горизонтом на світанку; ранкова зоря. Препишний розсвіт розгорявсь на всході [сході] (Фр., XIII, 1954, 175).
◊ На ро́зсвіті — рано вранці. На розсвіті добре спання, Хто не знає закохання (Чуб., V, 1874, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 801.