РОЗСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. розсла́влять; док., перех. і без додатка.
1. Перебільшено, надміру розхвалювати кого-, що-небудь.
2. Поширювати чутки, плітки, розголошувати що-небудь. Миркнув [Чайченко] там якесь слово чи друге до шинкарки, хтось цікавий підхопив та розславив по селу, — от і поговір став недобрий (Вовчок, І, 1955, 242); Буржуазні шевченкознавці, виходячи з націоналістичних міркувань, намагалися розславити нібито вороже ставлення Бєлінського до великого українського поета (Рад. літ-во, 11, 1949, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 810.