РОЗСОХА́ТИЙ, а, е. Який має розсоху, розсохи; розгалужений. Він [дуб] гілками розсохатими Сперечатиметься з бурями (Дор., Серед степу.., 1952, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 813.