РОЗСІ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсідла́ти. Не пошлю я гінців передати привіт, Бо розсідлані коні в моєму загоні (Мал., Звенигора, 1959, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 807.