РОЗТИ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розти́кати. Розтикані вздовж берега каналу прапорці.. ніби вітали довгожданого гостя — воду (Ле, Міжгір’я, 1953, 280); Він обмацав свої капітали, розтикані по тайниках, і підвівся в рішучості (Гончар, Таврія, 1952, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 823.