РОЗТИНА́ННЯ, я, с. Дія зазнач. розтина́ти. Поки що триває з давніх-давен відоме, класичне розтинання всієї черевної порожнини (Шовк., Людина.., 1962, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 824.