РОЗТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗТЕ́РТИСЯ, зітру́ся, зітре́шся; мин. ч. розте́рся і розіте́рся; лася, лося; док.
1. Розтирати себе чим-небудь. Пірнув хлопець раз-другий, дух йому парою забиває, а він розтирається Гафійчиним віничком (Юхвід, Оля, 1959, 45); Як добре після.. душу розтертися шорстким сухим рушником, щоб шкіра горіла і хвиля приємного ніжного тепла розливалась по всьому тілу (Собко, Стадіон, 1954, 114).
2. Дробитися на дрібні частини, подрібнюватися тертям (про предмети). Був шаг, та в кишені розтерся (Укр.. присл.., 1963, 21).
3. тільки недок. Пас. до розтира́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 825.