РОЗТРИНО́ЖУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗТРИНО́ЖИТИСЯ, иться, док.
1. Звільнятися від пут (про коня, вола і т. ін.). Олекса і за кіньми доглядає, пильнує, щоб не розтриножився котрийсь, не потолочив вівсяного поля сусіднього колгоспу (Хлібороб Укр., 7, 1966, 32).
2. тільки недок. Пас. до розтрино́жувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 832.