РОЗТРО́ЩУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗТРОЩИ́ТИСЯ, ро́щиться, док.
1. Ламатися, розбиватися на дрібні частини, шматки. Сирота йшов по м’якому й прохолодному.. Чвирк — зламалося хрумке стебло пахучого зілля. Крах! Розтрощилась равликова хатка (Гуц., Скупана.., 1965, 262).
2. тільки недок. Пас. до розтро́щувати. Затонулі на порівняно невеликій глибині, стародавні кораблі поступово розтрощувалися морськими хвилями (Знанпя.., 5, 1968, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 833.