РОЗТУЖИ́ТИСЯ, тужу́ся, ту́жишся, док., розм. Почати сильно тужити, сумувати. Розплачеться, розтужиться Потоцького жена [дружина] (Думи.., 1941, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 835.