РОЗУМІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., перех.
1. також без додатка і з підрядним реченням. Сприймати, осягати розумом (у 1, 2 знач.). Дедалі мені стає тепліше, я розумію окремі слоза і вже помічаю залізну дорогу [залізницю], будки (Коцюб., II, 1955, 269); — Про цю бабу можна сказати так: коли вона каже — надворі година, то розумій, що йде дощ,— сказала Христина (Н.-Лев., VI, 1966, 9); [Публій (до Йоганни):] Я радий, що рідний край вернув тобі здоров’я. (Йоганна дивиться на нього, не розуміючи) (Л. Укр., III, 1952, 177); Тихий ранок віяв солодким диханням спокою, сонце посилало любов у проміннях своїх, але.. ніхто її не розумів (Хотк., І, 1966, 137); Павлуша багато чого не розумів з їхніх розмов. Але дещо й схоплював-таки (Головко, II, 1957, 278); // Сприймати інформацію, передану жестами, знаками і т. ін. Дівчата щось поясняли старій на мигах, показували на дім, на село, але все надаремне: стара не розуміла (Коцюб., І, 1955, 289); Вони ніколи не розмовляли. Розуміли один одного з погляду (Ю. Янов., І, 1958, 107); // що. Осягати, схоплювати розумом, усвідомлювати ідею, зміст, значення чого-небудь написаного, прочитаного, сказаного і т. ін. Бува й так.., що наче дурний або пришелепуватий,— читаєш, та й не розумієш того, що прочитав (Мирний, V, 1955, 401); — Ти б.. прочитала мені трохи Спенсера. Чогось я ніби ліпше розумію, як ти мені читаєш,— сказала мати (Н.-Лев., VI, 1966, 21); [Лікар:] Я, простіть, вашої новітньої музики не розумію; крик, лемент якийсь, стогін (Л. Укр., II, 1951, 36); Коли про пекло ми читали, То хто із нас не розумів, За що панів там мордували І жарили зо всіх боків! (Рильський, III, 1961, 26); — Ви розуміли мій задум правильно, а з вашим виконанням я не погоджувався (Ю. Янов., II. 1958, 25); Пан гнівається, не розуміє натяку (Стельмах, І, 1962, 283); Хома не розумів слова «бізнес», але й не став розпитувати чехів, що то за звір (Гончар, III, 1959, 426); // Сприймати, схоплювати зміст висловленого нерідною мовою. — А як я поїду за границю — там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла там (Л. Укр., III, 1952, 641); Розмовляю ввесь час французькою, італійською мовою.. і розумію все (Ю. Янов., II, 1958, 87); Бачачи, що подорожні, очевидно, не тутешні і справді нічого не розуміють, селяни враз заговорили (Смолич, І, 1958, 54); // кого. Сприймати, усвідомлювати зміст, значення чого-небудь висловленого, написаного, створеного кимсь. [Річард:] Пробачте, я щось вас не розумію. В нас мова йшла про статую… (Л. Укр., III, 1952, 91); Він не може говорити, бо по обличчях людей.. він бачить, що вони його не розуміють (Тют., Вир, 1964, 199); Брянський діставав із своєї планшетки якісь схеми і записи з формулами, пояснюючи їх Чернишеві, явно задоволений тим, що Черниш його розуміє (Гончар, III, 1959, 84); // кого. Правильно сприймати людину, поділяючи її світогляд, вчинки, настрої, почуття і т. ін. Маю надію, що мене розуміють усі добрі люди і в Галичині і на Україні (Л. Укр., V, 1956, 126); Підіпригора розумів молодого воєнкома: в ньому крізь незагоєний біль грає радість переможця (Стельмах, II, 1962, 157); Вона не розуміла його, а хіба сам він розумів себе? (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 52); Пізнавати, розуміти письменника починають з проникнення в секрети його самобутності, оригінальності, неповторності світобачення і світовідчуття (Рад. літ-во, 10, 1969, 66).
Розумі́ти мо́ву лати́нську (францу́зьку, італі́йську, англі́йську і т. ін.); Розумі́ти по-францу́зьки (по-вірме́нськи і т. ін.) — правильно сприймати сказане, написане, уміти говорити мовою (латинською, французькою, італійською, англійською і т. ін.). Королева.. розуміла латинську мову і вміла навіть нею говорити (Н.-Лев., VII, 1966, 34); Я розумію французьку й італійську мову, але коли наш гід почав розповідати по-англійському, я повела очима по всіх присутніх (Ю. Янов., II, 1958, 89); По-вірменськи ми, На жаль, не розуміли, та в серцях Таке тепло живлюще розливалось, Така глибока шана до народу, Що крізь віки проніс велику мову (Рильський, III, 1961, 160).
◊ З пе́ршого сло́ва розумі́ти див. пе́рший; З півсло́ва розумі́ти кого — те саме, що З пе́ршого сло́ва розумі́ти (див. пе́рший). — А тамтешня чергова як? Невже з півслова вас розуміла? (Шовк., Людина.., 1962, 198).
2. перев. із спол. щ о. Пройматися свідомістю (у 2 знач.), бути свідомим (у 2 знач.) чого-небудь, ясно, чітко усвідомлювати щось. Бжеський дивився на портрет, розумів, що він дуже вдалий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 15); — То дитина плаче, бо нічого не розуміє, а доросла, то повинна собі раду дати (Вовчок, І, 1955, 10); Замислився Оленчук. Колишній солдат, він розумів, що значить взятися провідником, яка відповідальність ляже на людину, що згодиться на це (Гончар, II, 1959, 398); Олена хоче крикнути, але розуміє, що її голос уже не долетить до Христини (Стельмах, І, 1962, 520); Всі, кому випало щастя хоч раз зустрічатися з Іллічем, слухати його промови, розмовляти з ним, всі розуміли, що це видатна людина, великий революціонер (Ком. Укр., 4, 1970, 78); Радянські люди добре розуміють, що чим могутнішою буде наша соціалістична Батьківщина, тим краще і щасливіше буде їх життя (Рад. Укр., 1.ХІІ 1953, 2).
3. перех. і з підрядним реченням. Сприймати не розумом, а інтуїцією, чуттям; відчувати. Тепер, коли минуле покрилося вже прозорчастим туманом,..— тепер тільки всією душею розумієш, як чисто тоді все було, як гарно, як чесно (Хотк., І, 1966, 145); Ви не маєте своїх дітей і нікого з близьких не втратили на війні. Бо коли б ви розуміли все це душею, то не підписали б цього холодного листа (Логв., Давні рани, 1961, 15); // Сприймати відчуттям, інстинктивно мову, бажання, накази людини (про тварину). Вівчарка плавала швидше і, очевидно, добре розуміла накази, що передавалися їй (Тют., Вир, 1964, 404); Дома не мав [Євдоким] із ким ні радитись, ні розмовляти, то найбільше говорив із своїми волами. Він і добирав таку скотину, що вона очима розуміла людське слово (Стельмах, І, 1962, 568); Як не дивно, але армійські коні тягнули краще, ніж фермерські круторогі. Може тому, що коні, розуміючи мову бійців, напинались і відпочивали по єдиній команді (Гончар, III, 1959, 224).
◊ Се́рцем розумі́ти див. се́рце.
4. Пізнавати закономірності, проникати в суть якого-небудь явища, процесу. Його [Драгоманова] критичні статті «кидали нове світло на нашу минувшину, відкривали нові горизонти, вчили розуміти нашу історію і нашу теперішність..» (Коцюб., III, 1956, 31); // перев. із запереч. частк. не. Знаходити пояснення, причину чого-небудь. Капітан, властиво, не розумів, що діється з ним? (Фр., VI, 1951, 419); Скрізь пусто. Дім стоїть тихий, неначе мертвий. Не розумію (Коцюб., II, 1955, 268); Орися погнала теля, озираючись, поглядаючи Дорошеві вслід. Дорош не розумів, чого в неї такий кепкуючий погляд, і думав, що вона насміхається з нього як з вершника (Тют., Вир, 1964, 204); // Робити припущення, здогадуватися про що-небудь. — Що ж се таке?.. А, розумію, се проти мене змова… (Коцюб., II, 1955, 399); Сев пішов за нею слідом. Він почав дещо розуміти. Але від цього йому стало ще тяжче (Ю. Янов., II, 1958, 139); // Осмислюючи, визнавати, приймати що-небудь. По-новому орем, сієм, бо науку розумієм (Укр.. присл.., 1955, 369); Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу ухмілку [посмішку] і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь (Хотк., II, 1966, 55); — Наказ не догма. Обставини змінюються, змінюються й рішення,— відповів Щорс. — Я не розумію цих рішень,— сказав інспектор (Довж., І, 1958, 211).
5. Оцінюючи, визначати, кваліфікувати певним чином що-небудь. Річард мовчить.. [Калеб:] Ми розумієм так твоє мовчання, що ти нічим не можеш оправдатись, бо тямиш всю гидоту свого вчинку (Л. Укр., III, 1952, 69); Веремій менше, аніж думав Бараболя, журився за відрізаною землею. Він по-своєму розуміє нову політику (Стельмах, II, 1962, 283); // під чим. Мати на увазі. У нас на практиці під словом поезія розуміють звичайно творчість віршовану (Рильський, IX, 1962, 192); — Нічого. Вона висохне на сонці,— втішав сам себе Йонька, розуміючи під словом «вона» не одежу, а люльку (Тют., Вир, 1964, 228); Під кулею він розумів не шматок свинцю, а смерть, бо не раз Тимофій був поранений (Стельмах, II, 1962, 204).
6. Мати відомості, знання про кого-, що-небудь. [Кіндрат Антонович:] От ви, господа [панове], більш нашого вчились, то повинні більш і розуміти (Кроп., II, 1958, 250); Коралові рухливі городи, Підводні скелі й дикі чорториї, І всі омани темної води Він, як дитина матір, розуміє (Рильський, І, 1956, 59); Хто з наших письменників так любив і розумів нашого великого письменника Коцюбинського, як любив і розумів його великий російський письменник Максим Горький? (Вишня, День.., 1950, 151); Він змалку захоплювався морем, знав назви багатьох кораблів,.. розумів ряд найпростіших однопрапорних сигналів (Кучер, Чорноморці, 1956, 26); // в чому, на чому. Добре розбиратися в чому-небудь, бути добре обізнаним у чомусь. Він мусив слухати її музику, багато музики, хоч нічого не розумів у ній (Коцюб., І, 1955, 405); — Не перебивайте мене! Нічого ви в природі не розумієте (Довж., І, 1958, 415); Режисер нічого не розуміє на кілях [кораблів], але йому не подобається така непропорційність (Ю. Янов., II, 1958, 58).
Розумі́ти [тає́мну] мо́ву (розмо́ву і т. ін.) чого уміти пізнавати зміст якого-небудь явища за його зовнішніми ознаками, проявами, слідами і т. ін. Все в першу весінню цю ніч мало значіння, було насичене чарівною силою віщування.. Все говорило, все давало знаки, все ворожило — треба лиш було розуміти цю мову (Хотк., II, 1962, 27); Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів.. навчили його розуміти таємну розмову [вітру] (Коцюб., І, 1955, 388); Розумі́ти що-не́будь (де́що) — розбиратися в чому-небудь, мати певні знання з чогось. Роби вже лучче [краще] те, що вмієш, То й бачитиме всяк, Що ти що-небудь розумієш (Гл., Вибр., 1951, 41); — Не нашого з тобою розуму діло. Є від нас вищі, вчені, хай вони розберуть, що до чого. — Ет, не кажи, ми теж дещо розуміємо,— не здавався Кузь (Тют., Вир, 1964, 302).
◊ Ні аза́ не розумі́ти див. аз; Ні бельме́са не розумі́ти див. бельме́с; Ні бум-бум не розумі́ти див. бум1; Нічо́го не розумі́ти — не тямити зовсім у чому-небудь. — Ти мені зубів не замовляй. Думаєш, що коли я малограмотний, так, значиться, нічого й не розумію (Тют., Вир, 1964, 29); Розумі́ти ді́ло: а) бути досвідченим, обізнаним, розбиратися у чому-небудь. А по мені — вже лучче [краще] пий, Та діло розумій (Гл., Вибр., 1951, 28); б) здогадуватися, про що йде мова. — А чи стане цієї каші на всіх? — спитала Кайдашиха, сердита, що Кайдаш не розуміє діла (Н.-Лев., II, 1956, 303); Розумі́ти толк у чому — те саме, що Зна́ти толк у чому (див. зна́ти); Розумі́ти ціну́ кому, чому — те саме, що Зна́ти ціну́ кому, чому (див. зна́ти). — Він хлопець путящий, ціну собі розуміє… (Горький, II, 1952, перекл. Ковганюка, 326); [Та (а)] що [ж] тут розумі́ти? — про що-небудь звичайне, просте, не варте уваги. [Мелхола:] Не розумію, Хусо, що мала б я робити з тими гістьми! [Xуса:] Та що ж тут розуміти? — привітати (Л. Укр., III, 1952, 150); — А що ж тут, Якове Дорохтейовичу, розуміти? — підсміюється Давид (Стельмах, І, 1962, 480).
7. тільки 2 ос., також із сл. сам, сама, у знач. вставн. сл. і вставн. речення, розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь. Я був чистий і свіжий, ти розумієш, я був молодий (Коцюб., II, 1955, 295); — Пишіть хоч і зараз [лист до пана]… Тільки без мене.. Мені, розумієте, незручно починати тяжбу з паном (Стельмах, І, 1962, 391); — Оце тобі, товаришко Ляля, таке завдання на перший період.. Завдання, сама розумієш, особливе, партійне… (Гончар, IV, 1960, 33).
◊ Нічо́го не розумі́ю — уживається для вираження здивування, збентеження і т. ін. Що за чортовиння?.. Чорний цар… машина.. Нічого не розумію, хоч забий! (Коцюб., І, 1955, 257); Оце́ (це, се) [й] я розумі́ю! — уживається як вигук при вираженні схвалення, заохочення. — Молодець! Оце я розумію, оце боєць! Під хлороформом, з-під ножа подає сигнали! — казав хірург (Довж., І, 1958, 306); — Слова, фрази.. А от ділом довести відвагу — й то не нерозсудливу відвагу, а таку, щоб давала змогу повсякчасної праці — се я розумію! (Коцюб., І, 1955, 172); «Оце й я розумію, що весна!» думав Сагайда задоволено (Гончар, III, 1959, 316); Що ви розумі́єте!— уживається як вигук при запереченні чого-небудь. — Ви думаєте, йому нема чого робити..? Революція! Дихати йому ніколи! Як же я з’явлюсь до нього й відбиратиму дорогий час? Що ви розумієте! (Довж., І, 1958, 470).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 842.