РО́ЗХИЛ, у, ч. Кут, що утворюється розсунутими кінцями чого-небудь (циркуля, ножиць і т. ін.). Якщо дамо циркулеві довільний розхил і, поставивши одну його ніжку вістрям в яку-небудь точку О площини.., обертатимемо циркуль навколо цієї точки, то друга його ніжка з олівцем або пером, що дотикається до площини, опише на площині неперервну лінію (Геом., І, 1956, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 849.