РОЗЧЕРЕПИ́ТИ, плю́, пи́ш; лік. розчерепля́ть; док., перех., розм. Розбити вщент, на черепки. Розчерепив [кошовий] вазу (Рудан., Тв., 1959, 239); // Сильним ударом (ударами) поранити або розміжчити (голову). — Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду. А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 860.