РОЗЧИ́НЕННЯ1, я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти1.
РОЗЧИ́НЕННЯ2, я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти2. Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (Хлібороб Укр., 2, 1964, 31); Взаємне зближення культур означає не їх взаємне розчинення і нівелювання, а обопільний розквіт, віднайдення нових якостей (Рад. літ-во, 12, 1972, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 860.