РОЗЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех.
1. Розділяти волосся на пасма, проводячи чим-небудь (перев. гребінцем) по всій його довжині. Соломія.. щодня прибиралась, розчісувала свою довгу косу, заплітала в дрібушки (Н.-Лев., VI, 1966, 344); Джмелик,.. вийнявши з кишені кавалерійської куртки роговий гребінчик, розчісує свої буйні, скуйовджені вві сні кучері (Тют., Вир, 1964, 191); Болотников розчесав рукою закучерявлену, рідкувату бороду (Ле, Побратими, 1954, 11); *Образно. Змиють чумакові головоньку дрібні дощі, а розчешуть густі терни (Коцюб., І, 1955, 180).
2. тільки док., перен., фам. Завдати кому-небудь поразки, побити когось. Січовики своїм рішучим нападом збили й Гульського, і здавалося, що полковник використає нагоду і розчеше деморалізовану ватагу (Ле, Україна, 1940, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 862.