РОЗШИ́ВКА, и, ж.
1. Дія за знач. розши́ти, розшива́ти. Ні для кого не секрет, що промислові об’єкти в основному не штукатуряться і не облицьовуються, а будуються під розшивку (Веч. Київ, 29.III 1967, 3).
◊ Розши́вка вузько́го мі́сця — усунення, ліквідація неполадок, труднощів в якій-небудь справі. Кіндрат Дем’янович бігав по штреках, забоях разом з інженером, стягав людей на розшивку вузького місця (Ю. Янов., Мир, 1956, 261).
2. Оздоблення, узорне шитво на чому-небудь; вишивка. В залі гасне світло. Завіса блищить пишним золотом розшивки, її освітлюють прожектори з бокових лож і рампа (Ю. Янов., II, 1958, 19); На Поділлі розшивкою змережують жіночі сорочки на 15 — 20 см від низу (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 866.