РОЗШУГА́КАТИ, аю, аєш і РОЗШУГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Розчинити навстіж, широко двері, вікно і т. ін. Нащо це ти так розшугакала двері,— не влізеш, чи що? (Сл. Гр.); Горпина кинулася до дверей, рвонула гачок, і вітер розшугнув двері, обсипаючи Горпину солоними бризками й дощем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 869.