РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЩЕПИ́ТИСЯ, ще́питься; мн. розще́пляться; док.
1. Розколюватися, розділятися на частини (вздовж, по довжині чого-небудь); // Руйнуватися, дроблячись на шматочки, частинки; // Ділитися на складові елементи. Бій, розщепившись на кілька малих боїв, догоряв по лісах окремими тріскучими вогнищами (Гончар, III, 1959, 451); Не може ж бути двох правд. Правда одна. І не може ж правда розщепитися на кілька малюсіньких правд (Кол., На фронті.., 1959, 182); // перен. Відриватися один від одного. Очі Свирида Яковлевича зустрічаються з упертими очима святого, і їхні погляди вже не розщеплюються (Стельмах, II, 1962, 324).
2. Розкладатися внаслідок хімічної реакції; // Розпадатися на легші ядра і нуклони під дією нейтральних або заряджених частинок. Штучний елемент плутоній нагадує своєю здатністю розщеплюватись уран-235 і тому є основним матеріалом для одержання великих кількостей атомної енергії (Наука.., 11, 1956, 16).
3. тільки недок. Пас. до розще́плювати 1, 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 870.