РОЗЩІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко РОЗЩІ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЩІБНУ́ТИСЯ, щібну́ся, щі́бнешся і рідко РОЗЩЕБНУ́ТИСЯ, щебну́ся, ще́бнешся, док., розм., заст. Розстібатися. Параскіца затремтіла і, залякана, почала розщібуватись… (Коцюб., І, 1955, 270); Їм було душно. Антін розщібнувся (Коцюб., II, 1955, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 871.