РО́ЗЩІП, щепу, ч. Розщеплене, розрізане місце (вздовж, по довжині чого-небудь). Йому піднесли розщеплений ціпок із застромленим у розщепі мідяком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 871.