РОЗІРВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розірва́ти. Вихований в польських школах, згодований польською літературою нарівні з іншими, почуваю себе зв’язаним спільними вузлами з польською суспільністю так, що розірвання їх обійшлось би мені дорого (Фр., Публіцистика, 1953, 106); Особа, що зобов’язалася за попереднім договором дати другій позику, може вимагати розірвання попереднього договору, коли згодом майновий стан контрагента значно погіршиться (Цив. кодекс УРСР, 1950, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 685.