РОМБ, а, ч.
1. Паралелограм з рівними сторонами і непрямими кутами.
2. Який-небудь предмет або якась фігура такої форми. Зубами чорними зубил Рубають ромби брил (Бажан, І, 1946, 60); Сонячний прямокутник з підлоги повільно повз вверх по стіні, розтягався у ромб (Тулуб, Людолови, II, 1957, 159); Посудини прикрашали геометричними фігурами — трикутниками, ромбами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 98); Зірочки, ромби, рожі, рачки — це орнаменти-символи, дуже поширені в тканинах і вишивках Полісся (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 15).
3. Знак розрізнення командирів і політпрацівннків вищого командного складу Радянської Армії до введення погонів, який мав форму рівностороннього паралелограма. Двері відчинилися і на порозі з’явився високий, плечистий чоловік з трьома ромбами в петлицях (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 182); На малинових петлицях м’якого сивого плаща вирізьблювались темнішою фарбою чотири ромби (Мик., II, 1957, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 879.