РОСА́, и́, ж. Краплі води, що осідають на поверхні грунту, рослин та інших предметів, коли з ними стикається охолоджений приземний шар повітря. Поки сонце зійде, роса очі виїсть (Номис, 1864, № 5679); Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (Коцюб., І, 1955, 148); За лісами день згасає, на траву спадають роси (Гур., Друзі.., 1959, 11); Вставали ми рано, ще тільки починала парувати роса (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 83); * У порівн. Ті сльози швидко висохли, як роса на сонці (Н.-Лев., III, 1956, 340); Росою холодною піт ліг на лоб (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 97); //Мокра від таких крапель трава. Свідок слави дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу, За ними співає (Шевч., І, 1963, 65); На світанні знову була атака, ішли на схід сонця по скупих серпневих росах (Гончар, II, 1959, 329); — У нас оце якраз яблука падають… Вийдеш на світанку, а вони — бух, бух. Візьмеш із роси, а вони свіжі, холодні (Тют., Вир, 1964, 349); // Пора доби, коли осідають такі краплі. Одного ранку ще до сонця, по білій росі, завідав він мене у пасіці (Вовчок, VI, 1956, 218); Над лугом підуть тихим льотом журавлі.. В похід росою рушили з землі… Птахи в похід (Ю. Янов., V, 1959, 76); Зустрінеться ватага косарів У час вечірніх рос, що впали на покоси (Рильський, II, 1946, 144); // Краплі будь-якої рідини, що осідають на чому-небудь, покривають щось. Антоша став мокрий і червоний од борщу та хазяйських турбот. На його білому лобі густо осіла роса (Коцюб., II, 1955, 386); Окуляри в теплій хаті зайшли росою, і староста нікого не видів (Март., Тв., 1954, 197); Чом очі карі сліз роса укрила..? (Гонч., Вибр., 1959, 341).
∆ Борошни́ста роса́ — назва хвороби рослин, при якій на листях і стеблах з’являється білий наліт, що нагадує борошно. Борошниста роса.. найбільше уражує пізні посіви люпину (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 159);
Ме́дяна́ роса́ див. ме́дяни́й.
◊ Щоб тобі́ (вам) з води́ й [з] роси́ йшло́ див. іти́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 881.