РОСИ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до роси́нка. Ранок був ясний.., поле зеленілось, як оксамит зелений, росиночки блискали (Вовчок, І, 1955, 349); — Таке діло… — не годиться! — лаявся він. — Тут сорочку хоч викручуй, а на ньому ні росиночки (Тют., Вир, 1964, 182); * У порівн. Ледве вчула королівна ту лагідну, тиху мову, затремтіла вся і впала, мов росиночка, додолу (Л. Укр., І, 1951, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 881.