РОСЛА́ВИЙ, РОСЛЯ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що ро́слий. Повз веселий гурток поволі пройшов теж шестикласник, Петрусь Химченко: сухорлявий хлопець, не дуже рославий (Крим., Вибр., 1965, 311); Хоч і молодий був [Артем] на літа, а на зріст уже цілий парубок: у батька вдався — рослявий (Головко, II, 1957, 401); Родюча жирна галицька земля; і жито на ній удалося буйне, рославе (Мушк., Серце.., 1962, 306); Їхав добрий молодець, Зупинивсь під горобиною Рослявою, кучерявою (Перв., Слов. балади, 1946, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 883.