Ростирати, ра́ю, єш, сов. в. ростерти, зітру, реш, гл. Растирать, растереть. Ном. № 12605. Масюк взяв колосок, ростер ного, дмухнув на долоню і показав Гадюкові великі зерна, блискучі як золото. Левиц. Пов. 194. Розотри ту ікру з перцем. Чуб. І. 72.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 79.