РОСТРА́ЛЬНИЙ, а, е, архт. Прикм. до ро́стра 2. Далі Агріппа, з наказу богів, при сприятливім вітрі, Ставить у стрій кораблі; на чолі гордовитім у нього Славна ознака звитяги, ростральний вінець променіє Там з іноземною міццю, при зброї і шатах відмінних (Зеров, Вибр., 1966, 257).
Ростра́льна коло́на — колона з рострами (у 2 знач.). Ростральні колони часто споруджувались в епоху римської імперії і служили пам’ятниками перемог у морських боях (Архіт. Рад. Укр., 5, 1941, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 886.