РОСЯНИ́СТИЙ, а, е, поет., рідко. То саме, що ро́сяний. З бляшаної дахівки хліва, переливаючись і виблискуючи, стікала на землю місячна повінь, підмивала окоренки старих верб,.. котилася.. аж до Ташані росянистими рукавами, слалася по тихій воді іскристими спалахами (Тют., Вир, 1964, 106); За нами стануть — шахти темна кліть, Садів зелених росяниста віть (Мал., II, 1948, 145); Шелестітимуть тополі вздовж бетонних та асфальтованих смуг, до першої паморозі жеврітимуть пелехаті канни, обрамлені росянистими газонами (Рад. Укр., 9.III 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 886.