РОЇ́ТИ, рою́, рої́ш, недок., перех.
1. Збирати, об’єднувати в рій (див. рій1). Ой де ж ми будем.. рої роїти і меди носити? (Сл. Гр.).
2. перен. Виконувати у великій кількості, масово, безперервно, сильно. — Надав же дідько отим дівкам роїть пісні так, що аж в небі чути! (Н.-Лев., IV, 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 873.