РТУ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ртуть. Гіпертонічною хворобою називають підвищення у людини артеріального тиску вище 130 міліметрів ртутного стовпа максимального і 85 міліметрів — мінімального (Наука.., 4, 1961, 51); // Який містить у собі ртуть. Є на Україні й титанові руди, і ртутні руди (Цюпа, Україна.., 1960, 89); // Який діє за допомогою ртуті. Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на яку нанесено поділки в міліметрах (Фіз. геогр., 5, 1956, 84); Ртутні лампи; // Вигот. з ртуті, з ртуттю. Застосовують [для лікування] брильянтову зелень або, за пропозицією лікаря, ртутну мазь (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 40).
2. перен. Подібний чим-небудь (кольором, вагою, рухливістю і т. ін.) до ртуті. Вітерець ртутними краплями ганяв на капустяних листках росу (Тют., Вир, 1964, 453).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 890.