РТУТЬ, і, ж. Хімічний елемент, рідкий важкий метал сріблясто-білого кольору. Ртуть.. являє собою рідину, але найважчу з усіх рідин (Наука.., 4, 1963, 34); Ртуть, занурена у рідке повітря, перетворюється у твердий ковкий метал (Заг. хімія, 1955, 272); *Образно. Місяць над рікою в темному просторі розливав на гори і на верби ртуть (Сос., II, 1958, 101); *У порівн. В долині персики цвітуть, А в горах знову сніг, І море котиться, як ртуть, Туманові до ніг (Рильський, II, 1960, 130).
∆ Гриму́ча ртуть див. гриму́чий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 890.