РУБЕРО́ЙД, у, ч. Рулонний покрівельний та ізоляційний матеріал з картону, просоченого легкоплавким нафтовим бітумом і вкритого шаром тугоплавкого нафтового бітуму. Покрівлю [локомобільних електростанцій] треба утеплювати так, щоб уникнути конденсації пари на покритті. Для цього на шар дощок укладають пароізоляцію — руберойд або толь, по ньому шар утеплювача (Довідник сіль. будівельника, 1956, 203); Павло пізнав її одразу. Рівний чіткий профіль рожевого задумливого личка на чорному тлі руберойду, яким забите вікно (Кучер, Голод, 1961, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 892.