РУ́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до руба́ти 6. Збоку [будинку] тяглися комори, рублені з дубового лісу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82); Виняткову майстерність народних зодчих засвідчує рублена у XVIII столітті дубова церква в Данилові (Літ. Укр., 20. IX 1968, 2).
2. у знач. прикм.. Зробл. або пригот. з того, що порубано, посічено (про їжу). З риби виготовляють натуральні, паніровані кускові і рублені півфабрикати (Тех-нол. пригот. їжі, 1959, 39); Замовив [Арсен] рублені котлети з макаронами — це був його обід, сніданок і вечеря (Дмит., Розлука, 1957, 62).
3. у знач. прикм. Збудований зрубом (див. зруб2 4). Недалеко од будинку складали рублену комору (Мирний, І, 1949, 367); Відмінною рисою житла лісостепу є також втрата основних ознак рубленої хати, бо зруб тут вкритий тонким шаром глини (Дерев. зодч. Укр., 1949, 12).
4. у знач. прикм. З рубцем, обшитий, обметаний. — Докіє,— сказав [Никифір] до невістки.— Подай-но мені свою рублену хустку з скрині, треба сховати портрет, щоб вороги не знищили (Козл., Весн. шум, 1952, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 894.