РУЙНА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що руйнівни́й. Спливали роки і робили свою руйнацьку справу, висрібливши сивизною голову Архипа Спиридоновича (Рибак, Час.., 1960, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 897.