РУЙНУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.
1. Ламаючись, розбиваючись і т. ін., розвалюватися. Тисячотонним брухтом валяться стіни на брук. Все тріщить, руйнується, гоготить в нечуваній за розмахом катастрофі (Гончар, III, 1959, 246); Приходить у рух все громаддя криг, вони розколюються, тріщать, лізуть одна на одну, разом летять по Дніпру.., кришаться, руйнуються і, нарешті, тануть (Скл., Святослав, 1959, 87); // Знищуватися, перетворюватися на руїни (внаслідок стихійного лиха, війни і т. ін.). Сильні землетруси, при яких руйнуються будинки і під руїнами гинуть сотні і тисячі людей, бувають не так часто (Фіз. геогр., 5, 1956, 105); // Гинути, зникати, ліквідуватися (про державу, суспільний лад і т. ін.). Дощенту руйнується старий капіталістичний лад (Еллан, II, 1958, 59); У вічній все живе взаємодії,— руйнуються світи, встають нові (Тер., Серце.., 1962, 34); // Доходити до повного розорення, занепаду; розорятися. Газдівство його руйнувалось, вже не було коло чого усім робити і треба було йти в найми (Коцюб., II, 1955, 315); Монополії розоряють і дрібних власників міста. Ремісниче виробництво руйнується (Програма КПРС, 1961, 26); // перен. Розладнуватися, підриватися, слабнути (про здоров’я, людське тіло). [Олімпіада Іванівна:] Я ж не можу дивитись, як її здоров’я руйнується. Я завжди казала, що ті книжки її до добра не доведуть (Л. Укр., II, 1951, 39); Поступово зраджують сили, день відо дня руйнується йому ширококосте кряжисте тіло (Гончар, Таврія, 1952, 35); // перен. Виявлятися нездійсненним, не здійснюватися.
2. Розпадатися, змінювати свою будову, свій склад (під дією води, вітру, мікроорганізмів і т. ін.). Поліетилен не руйнується не тільки від води, але навіть і від кислот та їдких лугів (Наука.., 7, 1958, 8); Причиною її [жовтяниці] є вироблення кістковим мозком неповноцінних еритроцитів, які легко руйнуються в крові (Хвор. дит. віку, 1955, 183).
3. Пас. до руйнува́ти. Складні мінеральні сполуки фосфору і калію в грунті можуть руйнуватися силікатними бактеріями (Наука.., 3, 1957, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 898.