РУКА́ТИЙ, а, е, розм. З великими, довгими руками. Олексій Іванович був чоловік неабиякий: височенного зросту, плечистий, рукатий (Мирний, IV, 1955, 220); *Образно. Хотіли поганці [фашисти] віднять у нас хату — та ми тую жадність одсікли рукату (Тич., II, 1957, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 905.