рукобиття́ — народний звичай, що скріплює завершений (звичайно успішно) торг («Тільки тоді, коли обидві сторони вдарили по руках, жодна не може вже взяти свого слова назад»); звідси переосмислене вда́рити по рука́х, тобто домовитися про щось.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 512.