РУЛЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до руль. Бачиш капітана? — Он він стоїть, у рульовій рубці (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 4); Водії перевіряють гальма, рульові управління. Рівно о п’ятій автобуси виходять на лінію (Веч. Київ, 2.IX 1967, 3).
2. у знач. ім. рульови́й, во́го, ч. Той, хто править рулем на судні. Ад’ютант полковника був приставлений до рульового у рубку (Собко, Скеля.., 1961, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 907.