РУМ’Я́НКА, и, ж., розм. Те саме, що волови́к 2. Квітнули величезні степові рум’янки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51); // Квітка цієї рослини. Та гляну я в долиноньку, аж там ходять паняночки та зривають рум’яночки на неділю на віночки (Чуб., V, 1874, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 909.