РУМ’ЯНОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має рожеве або червоне лице. Рум’янолиця жінка; *Образно. Ледь шарудить під кроком тепла глиця, вже червню руку подала весна. І ти, зоря моя рум’янолиця, зі мною йдеш, од щастя мовчазна (Сос., Зел. світ, 1949, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 909.