РУМУ́НИ, ів, мн. (одн. руму́н, а, ч.; руму́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Соціалістичної Республіки Румунії; представники цього народу. Прохожі стрічались рідко, зате під ворітьми, на лавках, сиділи рядами.. веселі й гомінкі румуни (Коцюб., І, 1955, 382); Хто він є — цей бурлака з моря.. Румун чи англієць? (Ю. Янов., II, 1958, 54); Окрім нас, сиділо ще дві пані в купе,.. це були румунки й говорили між собою лиш по-румунськи (Коб., III, 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 907.