Що oзначає слово - "рундук"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


РУНДУ́К, а́, ч.

1. Те саме, що га́нок. Добре втомившися, знайшла вона чималий будинок з великим рундуком (Гр., Без хліба, 1958, 83); Дівчина зійшла на легкий, обгороджений балясинками рундук, зупинилася перед дверима (Стельмах, І, 1962, 130).

2. Легка споруда, що являє собою відкритий або критий прилавок для роздрібної торгівлі. Пішла я в той ряд, де продають огородину. А ряд той довгий, похожий на вулицю: по обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (Н.-Лев., III, 1956, 264); Серед приватних крамничок і рундуків метушилися покупці та продавці (Рибак, Час.., 1960, 156).

3. Невелика споруда для ремонту, лагодження чого-небудь (перев. взуття). На розі вулиці моєї У голубому рундуку Працює швець (Нех., Ми живемо.., 1960, 118).

4. Великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь.— Отже я й кажу: і на березі не був, і про своє господарство не потурбувався. В рундуці що робиться! Смітник! (Ткач, Жди.., 1959, 5); // Продовгуватий ящик для сидіння або лежання. На цвинтарі, і там не без іграшок: де побачать, що на рундуках полягали дівчата, так їх і поперекидають [парубки] (Кв.-Осн., II, 1956, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 909.