РУНИ́ТИСЯ, и́ться, недок.
1. Розвиваючись, густо рости, кущитися (про злаки і трави). [Степан:] В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись (Кроп., II, 1958, 44).
2. Буяти добрими сходами, молодою зеленню; зеленіти. З степу все налітали і налітали легкі вітерці, поле рунилося молодою зеленню, і хвилі трав бігли аж за обрій (Сенч., На Бат. горі, 1960, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 909.