РУ́СИЧІ, ів, мн. (одн. ру́сич, а, ч.).
1. Народонаселення давньої Русі.
2. Те саме, що ру́си́ни. Старий гетьман тяжко зітхнув. Ставши з русича поляком, він віддав Короні всі свої здібності воїна і синовню любов, а чого домігся, закінчуючи свій земний шлях? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 912.