РУЧИ́ЩЕ, а, с. Збільш, до рука́ 1. Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (Коцюб., І, 1955, 294); Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Тют., Вир, 1964, 458).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 917.