РУШНИКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до рушни́к. Виконані спеціальним рушниковим швом, узори на давніх рушниках найчастіше складалися з рослинних елементів (Збірник Полт. музею. І, 1928, 92); // Признач. для виготовлення рушників. Рушникова тканина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 919.