РЮ́МА, и, ч. і ж., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Мирний, IV, 1955, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 919.
Що oзначає слово - "рюма"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.